Наприкінці XIX століття в містах штату Техас проституцію вважали незаконним та аморальним явищем. Але навіть попри ці соціальні норми секс-бізнес процвітав, доводячи тим самим, що стандарти суспільства все ж таки подвійні. Далі на dallas-future.
Особливий попит будинки розпусти мали в Далласі. Через будівництво залізничного сполучення в місті проживало багато чоловіків. Всі вони заробляли непогані гроші. А ось жінки навпаки не мали стабільного заробітку, тому вдавалися до зовсім відчайдушних шляхів отримання коштів.
Перша власниця борделів у Далласі
Ліззі Хендлі народилася 1 квітня 1844 року в окрузі Грінап, штат Кентуккі. Жодної достеменної інформації з приводу її дитячих років, яка б могла пояснити спосіб її життя, не існує. Жінка стверджувала, що її батько Даніель Бун Хау був прямим нащадком відомого британського адмірала лорда Річарда Хау та другом Джорджа Вашингтона. Проте пошуки істориків не змогли знайти цьому жодного підтвердження. Скоріш за все, Ліззі просто вигадала історію про своє походження.
Найкращим поясненням тому, як Ліззі Хендлі опинилася в Далласі, є її особисте життя. Дівчина вперше вийшла заміж у 1860 році, проте її шлюб тривав недовго, адже вона неодноразово зраджувала свого чоловіка. Другий офіційний чоловік Ліззі прожив всього п’ять днів після їхнього весілля. Третій шлюб жінки також був приречений. Проте від кожного чоловіка Ліззі отримала найголовніше для неї – гроші.
У 1873 році Ліззі Хендлі переїхала жити до Далласа. Тоді місто переживало найкращий період: тривало активне будівництво залізничного сполучення, тому в ньому проживало багато чоловіків. Так жінка й вирішила, що це ідеальні умови для процвітання секс-індустрії.
Співпраця Ліззі Хендлі та Енні Вілсон
Свою успішну кар’єру власниці борделів в Далласі Ліззі Хендлі почала в районі розташованому між Market Street та Austin Street. Менше ніж за рік після розлучення зі своїм останнім чоловіком Чарльзом Гоффом вона купила земельну ділянку розміром 50 на 100 футів. Ліззі знаходила дівчат та жінок, які шукали роботу, та навчала їх задовольняти чоловіків. Однією з її “учениць” у 1878 році стала Енні Вілсон. Енні була дружиною Джеймса М. Вілсона, доволі знатного на той час чоловіка. Він прищепив їй багато навичок, які вона проти його волі використала для того, щоб подобатися іншим чоловікам та заробляти на цьому кошти. Енні Вілсон приваблювала більш заможних клієнтів, які готові були приносити купу грошей бізнесу Ліззі Хендлі. Перше згадування Енні в міському довіднику Далласа з’явилося в 1878 році, у нотатаках про бордель Ліззі Хендлі, розташований на 1112 Jackson.
Вже у 1879 році Енні Вілсон почала роботу над відкриттям власного будинку розпусти. 1 жовтня 1879 року Вілсон придбала земельну ділянку розміром 90 на 140 футів за 750 доларів на розі Austin Street. Там вона побудувала триповерховий особняк приблизно з 20-25 кімнатами.
Протягом наступного десятиліття проституція в Далласі процвітала, адже ніхто особливо з нею і не боровся. А разом з тим дедалі успішнішими ставали Ліззі Хендлі та Енні Вілсон.
Початок боротьби з кварталом червоних ліхтарів
У 1883 році Ліззі Хендлі вдалося переконати суд присяжних не засуджувати її за утримання будинків розпусти. Вона й надалі жила заможно та товаришувала з найвпливовішими людьми Далласа.
У 1886 році тодішній мер Далласа Джон Генрі Браун оголосив війну проституції. Браун був проти того, щоб в місті існував квартал червоних ліхтарів, і мав жорстку позицію стосовно борделів. Особливо категорично він був налаштований проти Boggy Bayou District та Reservation. Мер стверджував, що міська влада повинна чинити опір проституції, бо кількість борделів у місті стрімко зростала. Поштовхом до такої протидії з боку міського голови стала ситуація, коли одна підприємиця з Форт-Верта вирішила відкрити власний будинок розпусти, а їй порадили зробити це саме в Далласі, бо начебто там їй ніхто не завадить.
Браун вважав, що чинні закони були не ефективними в боротьбі з проституцією, тому намагався змінити ситуацію юридичним шляхом. Але, всупереч всім його зусиллям, погляди представників міської ради були поділені. І хоча Джон Генрі Браун так і не зміг повністю викоренити секс-бізнес в Далласі, він став місцевим символом боротьби з проституцією.
На початку 1900-х років проституцію в Далласі частково подолала природа. Коли річка Трініті вийшла з берегів, то змила більшість будинків, сараїв і, звісно, борделів на Boggy Bayou District.
Секс-бізнес в районі Deep Ellum
Беззаконня в Далласі було настільки величезних масштабів, що будинки розпусти подекуди поширювалися далеко за межі Boggy Bayou District та Reservation. До прикладу, на початку 1900-х років район Deep Ellum у Далласі був відомим не тільки завдяки розвитку приватних підприємств, а й через поширення проституції та інших кримінальних явищ. Внаслідок низької орендної плати житлові будинки стали місцем для так званих “жіночих пансіонатів” і ліжок для повій. Вулична проституція, салони, танцювальні зали та притулки з наркотиками створювали загрозу для безпечного життя звичайних місцевих мешканців. Серед тих, хто займався проституцією в цьому районі, були поширені різноманітні венеричні захворювання.
Джерела:
